Цінність життя! Інформація для педагогів та батьків.

10 вересня - Всесвітній день

 запобігання самогубствам 

     Всесвітній день запобігання самогубствам або Всесвітній день запобігання суїциду (англ. World Suicide Prevention Day) — міжнародна дата, яка відзначається по всій планеті щорічно, починаючи з 2003 року, 10 вересня, з метою сприяння діяльності щодо запобігання самогубств у всьому світі.

👇

                    ЛІНІЯ ЗАПОБІГАННЯ САМОГУБСТВАМ

                                                       

👇

                                 Селфхарм. Як собі допомогти?

  Діти різного віку часто цікавляться темою смерті, запитуючи про це у дорослих або виявляючи цю зацікавленість у грі, поведінці, переживаннях. Така зацікавленість є значущою для кожного періоду життя та дорослішання дитини, тому дорослим важливо розуміти, що можна вважати нормою, а на що важливо звернути додаткову увагу.

📘 Буклет «Як батькам реагувати на зацікавленість дитини темою смерті» містить інформацію про вікові особливості виникнення цікавості до теми смерті, ознаки зацікавленості темою смерті, на які варто звернути увагу, а також поради, як реагувати та говорити з дітьми на цю тему. 

🔗 Переглянути та завантажити буклет можна тут: https://bit.ly/4cXLbYu

«ПОРУЧ» – проєкт з психосоціальної підтримки та збереження психічного здоров’я дітей, батьків/осіб, які їх замінюють, та фахівців, що працюють з дітьми, який реалізується ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» спільно з Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні UNICEF Ukraine.

Суїцидальна поведінка – це аутоагресивні дії людини, які свідомо та навмисно спрямовані на позбавлення себе життя в результаті зіткнення з нестерпними життєвими обставинами. Фактор навмисності та передбачення смерті від подібних форм поведінки, що відносяться до нещасних випадків.

Основними складовими суїцидальної поведінки як динамічного процесу є:

I. Етап суїцидальних  тенденцій.

     Вони є прямими або непрямими ознаками, що свідчать про зниження цінності власного життя, утрати його сенсу або небажання жити. Суїцидальні тенденції  виявляються в думках, намірах, почуттях або погрозах. На цьому етапі здійснюється превенція суїциду,  тобто його запобігання на підставі знання психологічних або  соціальних проявів.

II.Етап суїцидальних дій.

    Він починається, коли тенденції переходять у конкретні вчинки. Під суїцидальною спробою розуміється свідоме прагнення позбавити себе життя, що з незалежних від людини обставин (своєчасне надання допомоги, успішна реанімація і т.п.) не було доведено до кінця. Самоушкодження, які безпосередньо не призводять до самознищення, мають демонстративний характер і спрямовані на здійснення морального тиску з метою отримання певної вигоди, називаються парасуїцидом.

III.Етап постсуїцидальної кризи.

     Він продовжується від моменту здійснення суїцидної спроби до повного зникнення суїцидальних тенденцій, що іноді характеризуються циклічністю прояву. Цей етап охоплює стан психічної кризи  суїцидента, ознаки якого (соматичні, психічні або  психопатологічні) і їхня виразність можуть бути різними. На цьому етапі здійснюються поственція і вторинна превенція суїцидальної поведінки. Поственція є системою заходів, спрямованих на подолання психічної кризи й адресованих не лише суїциденту, але і його  оточенню. Вторинна превенція полягає в попередженні повторних суїцидальних спроб.

Фактори ризику, що можуть стати причиною  дитячого і підліткового  суїциду:

1.Переживання образи, самотності і нерозуміння.

2.Наявна чи уявна втрата любові батьків, нерозділене почуття та ревнощі.

3.Переживання, пов’язані зі смертю, розлученням батьків.

4.Сімейні проблеми (нерозуміння з боку батьків, байдужість, часті покарання, надмірні очікування з боку батьків, фізичне чи сексуальне насилля в сім'ї, зростаюча кількість неповних сімей, виїзди батьків на роботу за кордон).

5.Почуття провини, сорому, ображеного самолюбства, самозвинувачення.

6.Страх осуду, кепкування і приниження.

7.Страх покарання, небажання попросити пробачення.

8.Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність.

9.Почуття помсти, злоби, протесту в разі погрози чи здирництва.

10.Бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття, уникнути неприємних наслідків, втекти від складної ситуації.

11.Співчуття чи наслідування вчинків друзів, родичів, героїв книг, фільмів чи кумирів.

12.Занижена самооцінка.

13.Психічні розлади.

14.Вживання алкоголю або наркотиків.

15.Відчуття зростаючої безодні між багатими і бідними, розмови про це.

16.Шкільні проблеми (низька успішність, велике навантаження, тиск вимог навчального процесу, конфлікти з учителями).

17.Депресія (агресія – типова маска депресії у підлітків).

Якщо людина серйозно замислила самогубство, то зазвичай про це можна здогадатися за характерними ознаками, які поділяються на три групи: словесні, поведінкові й емоційні.

Словесні ознаки:

1.Прямі і явні розмови про смерть: «Я збираюся покінчити із собою»; «Я не можу так далі жити».

2. Непрямі натяки про свій намір: «Я більше не буду ні для кого проблемою»; «Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися».

3.Розмови або жарти про бажання померти.

4.Прояв нездорової зацікавленості питаннями смерті.

5. Запевнення у безпорадності і залежності від інших.

6. Прощання.

7.Повідомлення про конкретний план суїциду.

8.Подвійна оцінка значущих подій.

9.Повільне, маловиразне мовлення.

10.Самозвинувачення.

Поведінкові ознаки:

1. Будь-які раптові зміни у поведінці і настроях, особливо такі, що віддаляють від близьких людей.

2. Схильність до необачних і нерозсудливих учинків.

3. Надмірне вживання алкоголю чи таблеток.

4. Відвідування лікаря без очевидної потреби.

5. Роздавання дорогих речей або грошей.

6. Придбання засобів скоєння суїциду.

7.Підбиття життєвих підсумків, упорядкування справ, підготовка до самогубства.

8. Нехтування зовнішнім виглядом.

9. Пропуски навчальних занять, не виконання домашніх завдань, уникнення спілкування з однокласниками дратівливість, пригніченість.

Емоційні ознаки:

1. Амбівалентність, подвійність емоцій і почуттів.

2. Безпорадність, безнадія.

3. Переживання горя.

4. Ознаки депресії.

5. Почуття провини або невдачі, поразки.

6. Надмірні побоювання або страхи.

7. Почуття власної малозначущості.

8. Неуважність, розсіяність або розгубленість.

9. Надмірна самокритичність.

      Криза підліткового віку, сповнена бурхливими емоційними сплесками і різними суперечностями, зумовлена становленням свого «Я» та пошуком свого місця у суспільстві. Саме підлітковий вік характеризується високими проявами девіантної поведінки. Суїцидальна поведінка – це один з проявів відхилень у поведінці.

Психологи виділяють основні мотиви суїцидальної поведінки серед школярів:

·переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;

·реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;

·переживання, пов’язані зі смертю одного з батьків, розлученням батьків;

·почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;

·страх перед покаранням, приниженням, глузуванням;

·страх втратити своїх рідних;

·любовні невдачі, небажана вагітність;

·бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;

·наслідування «героїв» небезпечних ігор з Інтернету,  кінофільмів, книжок.

ОЗНАКИ ЕМОЦІЙНИХ ПОРУШЕНЬ:

• втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена сонливість протягом останніх днів;
  
  
• скарги на соматичне нездужання (головні болі, постійна млявість);
  
  
• негативне ставлення, недбалість до своєї зовнішності;
  
  
• відчуття апатії під час перебування у звичайному оточенні або при виконанні роботи, що раніше приносила задоволення;
  
  
• припинення контактів, ізоляція від друзів і сім’ї, перетворення на людину-одинака;
  
  
• порушення уваги зі зниженням якості виконуваної роботи;
  
  
• занурення в роздуми про смерть;
  
  
• відсутність планів на майбутнє;
  
  
• різкі прояви гніву, які виникають через дріб’язок;
  
  
• написання записок, прохання про прощення тощо.

  
  

  До уваги педагогів:
  
  

  Якщо ви виявили дитину із ознаками суїцидальної поведінки:
  
  1.Повідомити органи управління освітою, фахівця комунальної установи «Міський центр професійного розвитку педагогічних працівників», який забезпечує консультаційний супровід діяльності соціально-психологічної служби міста.
  
  2.Повідомити практичного психолога, соціального педагога, класного керівника. Створити безпечну, особистісно-орієнтовану і довірливу ситуацію навколо дитини і розпочати постійний щоденний контакт з дитиною.
  
  3.Якщо ви є класним керівником дитини, переможіть страх над собою і поговоріть з дитиною, чи думала вона про смерть, як давно і які були її фантазії, думки, плани.
  4.Спробуйте визначити ту складну кризову ситуацію, яка спричинила думки про власну смерть.
  
  5. З‘ясуйте, чи є в родині підлітка дорослий, якого він поважає і любить, який є авторитетом або соціально близькою людиною. Знайдіть її і залучіть до постійної підтримки на певний час.
  
  6. Будьте уважними. Не намагайтеся заспокоювати загальними словами типу «Ну, все не так погано», «Всі через це проходили», «Не варто цього робити». Дайте йому можливість висловитися. Ставте питання і уважно слухайте. Іноді можна просто мовчки посидіти з дитиною. Не давайте поради, а уважно вислуховуйте дитину, обговоріть її біль. Не засуджуйте за висловлювання про самогубство, а намагайтеся бути спокійними та ставтесь зрозумінням до проблеми, яка турбує дитину.
  
  7.Задавайте питання - узагальнюйте, задавайте уточнюючі запитання, перефразовуйте, на кшталт: «Таке враження, що ти насправді говориш…», «Якщо я правильно розумію, ти..». Недомовлене, приховане, ви повинні зробити явним. Допоможіть підлітку відкрито говорити і думати про свої задуми. Це допоможе вам обговорити з дитиною заборонену тему, дасть можливість зрозуміти їй свої почуття та досягнути катарсису. Спілкуйтесь з використанням запитань «Що трапилося?», «Я помітив, що у тебе щось негаразд..» , «Які проблеми тебе турбують – я хочу тобі допомогти», «Що у тебе на душі? Що тебе турбує? тощо). 
  
  8.Підкреслюйте тимчасовий характер проблем - визнайте, що його відчуття дуже сильні, проблеми складні - дізнайтеся, чим ви можете допомогти, оскільки вам він вже довіряє. Дізнайтеся, хто ще міг би допомогти в цій ситуації. Особливо важливо розпитати, як дитина розв’язувала подібні ситуації в минулому. Це буде корисно для розв’язання сьогоднішнього конфлікту.   Постарайтесь з’ясувати, що і хто залишились для дитини позитивно значимими. Під час розмови намагайтесь віднайти, вийти на ситуацію, яка допоможе розв’язати чи бодай полегшити конфлікт.
  
  10.Пропонуйте конструктивні рішення. Попросіть подумати про альтернативні виходи з конфліктної ситуації, які не приходили дитині в голову. Допоможіть їй визначити витоки психологічного дискомфорту: «Що трапилося останнім часом?», «Коли ти відчув(ла) себе погано?» «Кого з оточуючих стосуються ці неприємні події?» тощо. Не пропонуйте невиправданої чи банальної розради. Не кажіть: «У всіх такі ж проблеми» чи «Ти насправді так не думаєш». Ці слова викличуть недовіру, змусять дитину ще більше відчути свою непотрібність. Вселяйте надію. Не говоріть порожніх слів розради: «Не турбуйся, все буде добре». Краще разом шукайте альтернативу: «Як би ти міг(ла) змінити ситуацію?», «До кого ти можеш звернутися за допомогою?», «Як ти можеш протистояти цьому?» Підкреслюйте сили і можливості дитини, вселяйте віру в те, що ситуація не така вже й безвихідна, що конфліктна ситуація колись закінчиться, а самогубство безповоротне.
  
  11. Не залишайте дитину на самоті в ситуації високого ризику суїциду – залишайтеся з нею якомога довше, доки не вирішиться криза чи не прийде допомога.
  
  

  http://spsnvo8.blogspot.com/p/blog-page_56.html