Відповідальне батьківство

Небезпечні молодіжні субкультури! Інформація для батьків підлітків👇

«ПВК Редан» — молодіжна субкультура з Росії, яка отримала популярність і в українському просторі. Згідно даних Національної поліції України є російською ІПСО.

Нібито бореться за свободу вільного індивідуального стилю: будь це, наприклад, подовжена зачіска у чоловіка, або ж стиль одягу, який не подобається іншим субкультурам. Натхненні злочинним угруповання «Геней Редан» (яп. 幻影旅団; Gen'ei Ryodan) з японської манґи «Hunter x Hunter». Підлітки використовують символіку угруповання з манґи — павука із цифрою 4 (також, іноді павук може бути просто білим або з символом схожим на хрест з гострими кінцями).^[4][5]

За твердженнями її прихильників, вони захищають людей від НС-скінхедів та «офників», а також діють у відповідь на агресію до неформалів зі сторони інших субкультур.

Влада Росії планує заборонити рух «ПВК Редан».

Для поширення своєї діяльності використовують соціальні мережі, зокрема: Telegram і TikTok.

               Як співпрацювати з підлітком

Батьків часто турбує питання: “Як зробити так, щоб дитина мене слухалася/робила те, що я хочу?” Треба розуміти, як співпрацювати з підлітком. “Що зробити мені, щоб стосунки з моєю дитиною були довірливими?”

Ми не можемо зламати й переробити дитину. Це лише співпраця і ніяк інакше.

Щоб дитина більше розповідала про своє життя, треба правильно ставити питання. 

• Неправильно: Як справи в школі? Які оцінки?
• Правильно: Чи був твій однокласник сьогодні у школі? Що цікавого було на математиці? Що тобі не сподобалося на уроці географії? 

     Питання мають бути уточнювальні й не зводитися до стандартних. Не треба вимагати від підлітка цілковитого підкорення та контролювати кожен крок. Батьки мають давати вибір та розуміння, що вони поруч і готові до розмови. Розмова має бути не у формі допиту, а у формі дружнього і довірливого спілкування. Це про повагу кордонів та вибір. Якщо дитина захоче поговорити — вона прийде. Якщо ні, треба дати їй час, а не наполягати. Також треба застосовувати техніку “Я повідомлення” у спілкуванні. Тобто, не казати дитині, що вона погана, а “Я хвилююся за тебе”, “Мене засмучує твоя поведінка” тощо. Часто батьки контролюють кожен крок підлітка, вони думають, що так зможуть запобігти помилкам.

    Чим більше батьки контролюватимуть особистий простір дитини, тим більше вона щось приховуватиме. Це про контроль та позицію авторитарного дорослого, її не має бути у підлітковому віці. Батькам варто пам’ятати, що підлітки — це такі самі особистості. Якщо мати народила дитину, це не значить, що вона — її власність. 

      Треба подумати, чи було б Вам приємно на місці дитини. Наприклад, коли Ваш чоловік (дружина) перевіряв(-ла) Ваші особисті контакти, повідомлення та порушував(-ла) особистий простір? Робити це не можна у будь-якому віці. 

      Якщо батьки порушуватимуть особисті кордони дитини, це у майбутньому робитимуть інші — дружина, чоловік, друзі, колеги, курівник тощо. Тоді вже доросла людина вважатиме, що це нормально. 

     Не варто намагатись виправити коло спілкування підлітка. Батьки не зможуть контролювати, з ким дружить дитина. Треба навпаки налагоджувати контакт з друзями. Запрошувати їх в гості, їздити з їхніми родинами на пікніки чи ходити гуляти. Так можна насправді дізнатися про друзів.

     Можна придумати певні традиції, наприклад, щоп’ятниці дитина з друзями може замовляти піцу і збиратися у вас вдома. Це буде на очах батьків, вони будуть поряд, але не заважатимуть.
      Батьки також мають вміти нормально сприймати дитяче “ні”. Нести повідомлення: “Тобі не обов’язково бути поганим, щоб я звернув увагу на тебе”.
     Завжди обговорюйте різні ситуації, питайте, які ще були варіанти вирішення, щоб підліток сам його обирав. Діти у цьому віці завжди роблять висновки, все розуміють, їм не потрібні постійні нарікання. Важливо підлітку дати можливість зробити свою помилку. Якщо вони не зроблять свої помилки зараз, це станеться у 20, 30 років.

https://vikna.tv/dlia-tebe/batkivstvo/yak-pravylno-spilkuvatysya-z-pidlitkamy-porady-dytyachoyi-psyhologyni/

Відповідальність батьків за навчання та виховання дітей

Конвенція про права дитини  Ст. 7 визначає за дитиною право знати своїх батьків і право на їх піклування. Водночас у ст 18 визнається необхідність того, “щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найвищі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.”

 Декларація про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання і їхнє усиновлення на національному і міжнародному рівнях (прийнята Генеральною Асамблеєю 3 грудня 1986 р): ст. 3: “Турбота про дитину лежить насамперед на її власних батьках”.

 Конституція України, ст. 51: Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

 Сімейний кодекс України у розділі ІІІ визначає права та обов’язки матері, батька і дитини. Ст. 121: Права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану у встановленому порядку.

 Ст. 141 визначає рівні права та обов’язки батька і матері щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Першим обов’язком батьків є обов’язок батьків забрати дитину з пологового будинку.

 Ст. 150 визначає обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Серед них:

 1. Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

 2. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

 3. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

 4. Батьки зобов’язані поважати дитину.

 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.

 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

 Ст. 151 обумовлює права батьків щодо виховання дитини:

 1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

 2. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

 3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

 Ст. 152 гарантує забезпечення права дитини на належне батьківське виховання.

 Закон України “Про охорону дитинства” (від 26.04.01) у ст. 12 визначено права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини.

 Крім законодавчих зобов’язань батьки мають і зобов’язання народні. Певні обов’язки накладають й релігійні вірування. Зокрема:

 1. Батьки зобов’язані вибрати для дитини добре християнське ім’я (не дід і не баба):

 А) якщо дитина народилась в день великого урочистого християнського свята або в ніч перед ним, то слід вважати, що Бог вже вибрав ім’я для вашої дитини;

 Б) не можна давати дитині імена дітей, котрі у вашій родині померли малолітніми: Богу не угодне це ім’я у вашій родині;

 В) не можна називати дітей на честь когось з близьких родичів (діда, баби тощо); дитині можна давати тільки імена святих, хоча вони не мають збігатися з іменами родичів (є небезпека, що гріхи родичів буде спокутувати ваша дитина).

 2. Тато зобов’язаний зареєструвати дитину в органах громадянського стану протягом 1 місяця. (Це обумовлено і у Ст. 144 Сімейного кодексу. Невиконання цього обов’язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.).

 3. Рідні батьки повинні дбати про добре християнське виховання своєї дитини, адже це їхній головний християнський обов’язок.

 Народ засуджує тих, хто не виконує своїх батьківських обов’язків. Народна педагогіка вимагає, щоб дітей спільно виховували батько з матір’ю.

Закон України «Про охорону дитинства»

 Стаття 12. Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини

 Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

 На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

 Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

 Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів.

 Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей.

 Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством України.

 Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.

 У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров’я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов’язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

Цивільний кодекс України

 Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою.

 1.Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

 Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою.

 1.Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану шкоду самостійно на загальних підставах.

 2. У разі відсутності у малолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої неї шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальниками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини …

 Кодекс України про адміністративні правопорушення

 Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей

 Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей — тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
     Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України (2001-05, 2002-05), якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, -тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальний кодекс України

 Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

 Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, -

 карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

 Сімейний кодекс України

 Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав

 1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

 2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

 3) жорстоко поводяться з дитиною;

 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

 2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

 3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

 4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу.

 5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

 Закон України «Про освіту»

 Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

 1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

 2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

 3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

 постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

 поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

 виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

 сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

 виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

 4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

 Закон України «Про загальну середню освіту»

 Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту

 1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.

 2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України.

 3. Злісне ухилення батьків від виконання обов’язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківс

 

       Батьки і їх підтримка дуже важливі для дитини в кожному віці.   Брак любові в зовсім маленькому віці – формує у дитини відчуття недовіри до світу в цілому. У трохи старшому віці брак батьківської любові і підтримки обертається залежністю, несамостійністю, інфантильністю. У ще старшому віці недостача любові обертається невірою у свої сили і можливості, відчуттям провини за все і вся. У молодшому шкільному віці брак любові загрожує комплексом неповноцінності і апатією до навчання і праці. У підлітковому віці брак адекватної батьківської любові і підтримки створює складності з самовизначенням, розумінням себе. Зрештою, в цілому загальна ізольованість дитини, внутрішня самотність так само має коріння в нестачі батьківської любові.
        Коли я говорю про брак, я маю на увазі саме форму батьківської любові. Я не сумніваюся в тому, що батьки люблять свою дитину. Але саме форма, в якій вони цю любов висловлюють, може бути невідповідною на тому чи іншому етапі або не відповідати тій чи іншій ситуації. І тоді у дитини не з’являється можливість цю любов отримати і «увібрати». Наприклад, любов у формі присоромлення заради виховання гідної особистості або в формі гіперопіки у великих кількостях – дуже погано засвоюється дітьми і швидше створює дефіцит, ніж наповнює.
        Для того що б заповнити емоційний голод і «скинути нервозність» діти знаходять якісь об’єкти (або батьки їх пропонують), як «замінники» батьківської любові. Комп’ютерні ігри, соц.мережі, переїдання, тютюнопаління, відхід в фантазії та інше. Це формує залежну поведінку. Коли замість живого теплого, але недоступного батька (з якихось причин) дитина вибирає неживий, але цілком доступний об’єкт.

                                                                                                                          Автор: Михайло Литвак
https://dytpsyholog.com/2017/02/13/%d0%b4%d0%b5%d1%84%d1%96%d1%86%d0%b8%d1%82-%d0%b1%d0%b0%d1%82%d1%8c%d0%ba%d1%96%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%be%d1%97-%d0%bb%d1%8e%d0%b1%d0%be%d0%b2%d1%96-%d0%bd%d0%b5%d0%bf%d0%be%d0%bc%d1%96%d1%82/

Рекомендації батькам із формування в дітей адекватної самооцінки

1.      Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі  проблеми, але і не перевантажуйте її  тим, що їй непосильно. Нехай дитина  вик онує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

2.      Не перехвалюйте дитини, але й не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

3.      Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх  починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

4.      Не забувайте заохочува ти інших у присутності дитини. Підкресліть  достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти  цього.

5.      Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

6.      Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

 

Рекомендації батькам щодо поведінки із сором’язливими дітьми

 

1.      Розширюйте коло знайомих своєї дитини,  частіше запрошуйте до себе друзів, беріть  дитину в гості до знайомих людей.

2.      Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зроби ти все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.

3.      Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.

4.      Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із  спілкуванням, створюйте ситуації, в яких  сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з "чужим" дорослим. Наприклад: "Треба довідатися, про що ця цікава книжка з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися". Звичайно в такій ситуації "вимушеного спілкування" дитина спочатку вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

5.      Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.

6.      Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

Принципи спілкування з агресивними дітьми:

1.      Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

2.      Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати "портрет" її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

3.      Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.

4.      Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Рекомендації батькам щодо попередження появу агресивності у дитини як риси характеру

1.      Намагайтеся виключити з поля зору дитини агресивні фільми та фільми жахів.

2.      Ніколи не "зривайте" на дитині свої негативні емоції, цим Ви провокуєте відповідну реакцію помсти.

3.      Якщо напад люті викликаний забороною, то її краще відмінити. Поясніть дитині, що Ви розумієте чим Вона засмучена, але не дозволяйте відмінити заборону, якщо вважаєте її розумною, справедливою та необхідною.

4.      Щоб запобіг ти проявам агресії з приводу заборони, домовтеся з дитиною завчасно про межі дозволеного, змістовно і зрозуміло  обґрунтовуючи причини. Намагайтеся зробити так, щоб прийняте  рішення було спільним  – Вашим та Вашої дитини. При цьому заборона повинна бути твердою, бо вона припускає дотримання  дисципліни і покарання за її порушення. Але встановлювати обмеження, що відповідають вікові, або ситуації, варто лише тоді, коли дитина робить щось, чого Ви не схвалюєте.Не знайшовши виходу назовні, ворожість збирається, стабілізується і стає рисою характеру. Тому необхідно допомогти дитині навчитися нейтралізувати почуття ворожості і ненависті.

5.      Допоможіть дитині зрозуміти, що вона сердитачерез те, що не в силі висловити свої почуття болю.

6.      Допоможіть дитині знайти доступні для цього засоби (намалюйте лють, зліпіть її, побийте подушку, або ляльку, покричіть у порожнечу, абощо).

7.      Поважайте почуття та потреби дитини.

8.      Приймайте вияв люті дитини як її біль, тоді Вам легше буде раціонально сприймати почуття дитини.

9.      Підтримуйте здорову наполегливість та зусилля в досягненні мети.

10  Допоможіть дитині сконцентрувати її енергію для отримання бажаного результату.

Поради батькам конфліктних дітей

1.      Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають бурі.

2.      Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

3.      Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.

4.      Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

5.      Що ж включає в себе психологічна готовність до навчання в школі? Важливим є те, що майбутній школяр починаєтьсяз позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Величезну роль у прояві такого ставлення відіграють правильне уявлення дітей про навчальну працю та шкільне життя. Вони допомагають збагнути дітям всю серйозність навчальної діяльності  та відповідально ставитися до учнівських обов’язків. Батькам треба пам’ятати це, щоб роботу в цьому напрямку будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем: постійно переконувати, що навчання в школі – це с ерйозна праця, унаслідок чого дитина дізнаватиметься щось нове. Не варто залякувати труднощами, що можуть вплинути на навчання. Треба пам’ятати про те, що вшколі часто буває робота не цікавою, але важливою, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову треба. Варто формувати вміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею.

6.      Прагнення йти до школи живиться передусім пізнавальною спрямованістю дошкільника, якарозвивається на основі властивої дітям допитливості і на кінець дошкільного дитинства набирає форм пізнавальної активності. Тому батьки повинні сприяти формуванню допитливості, здатності розділяти відоме й невідоме, переживати почуття задоволення від набутих знань, радості й захоплення від виконання інтелектуальних завдань.

7.      Розумова готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливий не тільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, і особливо рухів руки і пальців.

8.      Необхідно розвивати у дітей здібності слухати, розуміти змістпрочитаного, вміння переказувати, проводити зорове зіставлення. Розумова готовність визначається як умінням дошкільника розв’язувати прості задачі, робити звуковий аналіз слова або зв’язно розповідати про зображення на картинці, так і тим, якою мірою доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.

9.      Є діти, які не досягають такого рівня розумового розвитку, за якого вони можуть успішно включитися в навчальний процес, зазнають у першому класі значних труднощів, навіть в умовах незалежного індивідуально підходу до них. У таких випадках очевидна не готовність до навчання.

10.  Необхідно, щоб дитина вміла слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час занять, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання не зрозуміле, оцінювати свою роботу. До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: "більше", "менше", "однаково","стільки само", "короткий і довгий", "старший і молодший"; уміти порівняти найпростіші предмети.

11.  Вольова готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою психічну діяльність. саме певним рівнем вольового розвитку маленького школяра обумовлюється його здатність зосереджуватися на виконанні шкільних завдань, скеровувати увагу на уроці, довільно запам’ятовувати й відтворювати матеріал. Формуванню у першокласників відповідальності за учнівські справи, сумлінного ставлення до своїх учнівських обов’язків сприяють розвинені батьками в період дошкільного дитинства мотиви елементарної обов’язковості правил поведінки та вимог дорослих. Тому важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися; формування правильних моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність із моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись правил поведінки в колективі – надійний компас для новачка в новому середовищі.

12.  Одне з першочергових завдань сім’ї, у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає у тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Туди входить піклу вання батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.

13.  Успішність навчання в школі багато в чому залежить від функціонального розвитку і стану здоров’я дитини. Дитячий організм сприйнятливий до негативних зовнішніх впливів через морфологічну та функціональну незавершеність усіх систем і органів.

14.  Навантажень зазнає несформований опорно-руховий апарат, коли доводиться протягом тривалого часу утримувати статичну позу. Тому треба слідкувати, щоб у дитини не відбулося викривлення хребта. Слабко розвинені також дрібні м’язи кисті, тому в дітей часто втомлюється рука. Ступенем розвитку вищої нервової діяльності зумовлені незначна кількість уваги, недостатність внутрішнього гальмування, швидке зростання збудження, що зовні виявля ється у зайвій рухливості та чисельних відволікань від діяльності, коли вона вимагає зосередження. Усе це необхідно враховувати дорослим, будуючи свою взаємодію з дитиною.

15.  Психологи підкреслюють, що підготовка до школи повинна полягати не тільки і не стільки в навчанні дитини спеціальних знань і вмінь, скільки в загальному розвитку її розумових здібностей і пізнавальних інтересів, у формування і вміння спостерігати й узагальнювати явища і на основі цього робити певні висновки.

 

 

 

 

р Рекомендації фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню "гармонії між домашнім та шкільним життям дитини".

1. Надихати дитину на розповідь про свої шкільні справи.Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: "Як пройшов твій день у школі?" Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу.Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина повідомляє вам, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні бесіди про школу. Крім того, обов'язково запитуйте вашу дитину про її однокласників, справи в класі, шкільних предметах, педагогів.
 2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку і взаємини з іншими дітьми.Без коливань поговоріть з учителем, якщо ви відчуваєте, що не знаєте про шкільне життя вашої дитини або про її проблеми, пов'язані зі школою, або про взаємозв'язок шкільних і домашніх проблем. Навіть якщо немає особливих приводів для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз в два місяці.Під час будь-якої розмови з учителем висловіть своє прагнення зробити все можливе для того, щоб поліпшити шкільне життя дитини. Якщо між вами і вчителем виникають серйозні розбіжності, докладайте всіх зусиль, щоб мирно вирішити їх, навіть якщо доведеться розмовляти для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину в незручне становище вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя. 
3. Не зв'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.Ваша дитина повинна розцінювати свою хорошу успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість, можна навіть влаштовувати невеликі свята з цього приводу. Але висловлюйте свою заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі, і, якщо необхідно, наполягайте на більш уважному виконанні ним домашніх і класних завдань. Постарайтеся, наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень: наприклад, ти на півгодини більше можеш подивитися телевізор за гарні оцінки, а на півгодини менше - за погані. Такі правила самі по собі можуть призвести до емоційних проблем. 
4. Знайте програму та особливості школи, де вчиться ваша дитина.Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, і бути впевненим, що він отримує гарну освіту в хороших умовах. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, що організовуються батьківським комітетом і педагогічним колективом. Використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатися, як ваша дитина вчиться.
 5. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі.Встановіть разом з дитиною спеціальний час, коли потрібно виконувати домашні завдання, отримані в школі, і стежте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань і переконайтеся, що у дитини є все необхідне для їх виконання найкращим чином. Однак якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. 
6. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають в школі.З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити в прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм, який сподобався. Або любов дитини до ігор можна перетворити в прагнення дізнаватися щось нове.Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть йому розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.
 7. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримувати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.Такі події, як перші кілька місяців в школі, початок і закінчення кожного навчального року, перехід з початкової школи в середню і старшу, можуть привести до стресу дитини шкільного віку. При першій-ліпшій можливості намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері протягом цих подій. Спокій домашнього життя вашої дитини допоможе йому більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

8