ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
Що таке ментальнездоров’я?
ТИСНИ СЮДИ
👇
Всеукраїнська програма ментального здоров'я
Гарячі лінії психологічної допомоги
- Лінія Національної психологічної асоціації 0 800 100 102 (з 10:00 до 20:00 щодня, дзвінки безкоштовні). Телефони для звязку з-за кордону доступні тут
- Урядова «гаряча лінія» 1545, з питань протидії торгівлі людьми та домашньому насиллю – 1547 (цілодобово, дзвінки безкоштовні)
- Лінія міжнародної гуманітарної організації «Людина в біді» 0 800 210 160 (цілодобово, дзвінки безкоштовні)
- Лінія емоційної підтримки МОМ – 0 800 211 444 (з 10:00 до 20:00 щодня, дзвінки безкоштовні)
- Лінія запобігання самогубствам Lifeline Ukraine 7333 (цілодобово)
- Лінія кризової допомоги та підтримки Українського ветеранського фонду при Мінветеранів 0 800 33 20 29 (цілодобово, дзвінки безкоштовні)
- Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації ГО «Ла Страда-Україна» 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного) (цілодобово, дзвінки безкоштовні)
- Національна гаряча лінія для дітей та молоді ГО «Ла Страда-Україна» 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного) або 116111 (з мобільного) (цілодобово, дзвінки безкоштовні)
10 корисних додатків під час війни
Правила безпеки під час війни: інформація для підлітків
НЕБЕЗПЕКИ ТА СИГНАЛІВ ТРИВОГИ
ПІД КОНТРОЛЕМ
ТА ЗБЕРІГАТИ СПОКІЙ
2. Не передавай далі інформацію, якій немає офіційних підтверджень, а також, у разі отримання якоїсь інформації від знайомих, проси посилання на її джерело.
3. Дотримуйся режиму дня, за яким ти жив/жила до війни, якщо це хоча б частково можливо. Це надасть почуття хоч якоїсь стабільності та допоможе тримати себе в нормі.
4. Обговорюй те, що відбувається, з батьками та/або іншими значимими для тебе людьми. Такі обговорення є дуже корисними для емоційної стабілізації та зміцнення єдності з родиною. Запитуй у близьких, як вони почуваються та що думають, розповідай їм про свої думки та почуття.
5. Підтримуй спілкування з друзями. Спілкування є базовою потребою кожної людини. Щоб не почати ізолюватися, ми потребуємо постійного спілкування та емоційної залученості. З друзями обирайте різні теми для обговорень, не фокусуючись лише на психотравмувальних подіях.
7. Не забувай про почуття гумору! Намагайся посміхатися та продовжуй жартувати, адже це сприяє поліпшенню настрою та розвитку надії на краще. Гумор дозволяє знайти вихід з різних ситуацій та не зациклюватися на негативі.
Батькам на замітку ❗️
для iOS https://cutt.ly/OSgQnRF
для Android https://cutt.ly/uSgQRaT
Що каже психологія воєн?
1. Війна – це не конкурс на кращий героїзм. Героями є всі, хто тут. Всі, хто став частиною війни. Героїзмом є життя тут, на своїй землі. Кожен з нас уже частина героїчної історії.
2. В умовах війни країна ділиться на фронт і тил. Фронт – це менша частина суспільства, тил – більша. Фронт – це бойові дії, це граничне загострення свідомості. В тилу НЕ ПОТРІБНО вести себе так само, як на фронті! Тил – це передовсім рутина, самоорганізація, планомірність і холоднокровне формування резерву за принципом «кожен на своєму місці». Без тилу фронту не буває.
3. Війна – це не гра в хорошість. Допомога фронту – це БУДЕННО. Коли людина штампує в соцмережах дописи кожні півгодини – значить, у неї купа вільного часу. Не обов’язково постійно афішувати свою гіперактивність і самостверджуватися на ній.
4. Війна провокує рефлекс «терміново щось робити». Тому: не щось – а конкретно! Наприклад, перш ніж я везу кудись воду чи продукти – я конкретно з’ясовую, де це потрібно вже й зараз. Цільово з’ясовуйте потребу! Для цього є волонтерські штаби.
5. Перестаньте докоряти тим чоловікам, хто не на фронті! Воєнні психологи стверджують, що гендерні претензії й бичування множать синдром провини, а це підриває моральний дух. Зараз не середньовіччя. Потреби фронту – не стільки статеві, скільки кваліфікаційні! Потребу фронту визначає Держава через закон. І там не випадково прописані ХВИЛІ, тобто почерговість! Нема сенсу задіювати всіх одразу й одночасно.
6. Ключове поняття – РЕЗЕРВ. Стійкість країни полягає в наявності РЕЗЕРВУ! Цей резерв зараз волонтерить, розвантажує фури, займається логістикою чи просто працює, чекаючи на свій час. ТАК МАЄ БУТИ! Чим більше незадіяних людей зараз – тим сильніший резерв!
7. Війна – це колективний феномен. Від природного страху (його не треба соромитися) рятує відчуття колективного, відчуття «ми всі як один». Тому в війні найважче творчим людям, нон-конформістам, харизматам, мислителям, індивідуалістам, «людям не від світу сього», людям культури, теоретикам-інтелектуалам. Вони не вписуються в грубий час, оскільки мають опір до масового мислення. Вони – емпати, які чужий біль переживають як свій. Це їхній дар і кара. Це вища форма інтелекту й етики. АЛЕ саме ці люди в майбутньому творитимуть для всієї нації героїчний переможний культурний епос, який буде вічним! Це наш культурний легіон, який напрацює безцінний гуманітарний спадок нової реальності.
8. Війна – це любов. Дивно й парадоксально, але війна – це любов. До життя, до людяності, до рідних людей, до кота, до даху над головою, до країни, до воїна, до незнайомця з синьо-жовтою стрічкою, до мови, до-до-до… Ненависть до ворога – рівнопропорційна любові до рідного. Це теж зброя. Несамовита Любов до рідного нехай тримає нашу високу планку, бо якраз нею ми відрізняємся від ворога.
https://docs.google.com/document/d/1GFjwiBKjX-KbAAtAh9lyLgzkcFcI4-u5/edit
Що таке "панічна атака"?
Це різкий напад страху, який досягає свого піку протягом декількох хвилин та має як мінімум 4 з наведених тілесних симптомів:
Що робити, якщо у вас панічна атака?
🟣 Вправа на контроль стоп, спини, очей і рук
🟣 Вправа на контроль стоп, спини, очей і рук
У людини є кілька точок опори й контакту, завдяки яким вона може вийти зі стану паніки.
⚪ Стопи. Що б не відбувалося, перевіряйте себе і своїх дітей, наскільки стійко стоять стопи. Коли чуєте інформацію, що вас лякає, постарайтеся одразу подивитися на свої ноги. Контакт із ногами дає можливість рухатися.
⚪ Спина. Якщо у вас є можливість на щось спертися, зробіть це. Коли стає страшно, притуліться до стіни чи спинки стільця.
⚪ Очі. Роздивіться, що є навкруги. Якщо поруч із вами хтось є, зустріньтеся з ним/нею поглядом. Коли страшно, ми часто говоримо “у мене в очах потемніло”, тобто виходимо із зорового контакту. Покліпайте очима й знайдіть яскраву точку, аби сфокусуватися.
⚪ Руки. Стисніть і розтисніть кулаки, потріть руки, обійміть себе. У сильному стресі ми втрачаємо контакт зі своїм тілом. Буквально “вилітаємо” з нього. Але тільки тіло може витримати те напруження, з яким ми стикаємося. Якомога частіше загортайтеся в ковдру.
🟣 Вправа: точка між підмізинним пальцем і мізинцем
Екстрена допомога під час паніки. Знайдіть точку між безіменним пальцем і мізинцем. Натисніть на неї.
🟣 Вправа на простукування грудної клітки
Простукуйте грудну клітку, з’єднуючи руки, з періодичністю один удар на секунду, чергуючи руки. Проговоріть: “Я впораюся, ситуація справді складна, але я зроблю це”. Ця вправа допомагає повернути серцебиття в нормальний ритм. Тому важливо, щоби був саме один удар на секунду. Якщо робити це частіше, серцебиття пришвидшується.
Якщо дитина самостійно не може це робити, ритмічно постукайте по її колінах чи плечах зі словами: “Ми впораємося, справді страшно й важко, але подивися, які ми молодці”.
🟣 Вправа “потягуньки”
Цю вправу треба обов'язково запам'ятати. Як тільки з’являється можливість, робіть “потягуньки”: тягніться вверх. Якщо вмієте займатися йогою чи стретчингом, саме час згадати ці вправи.
У стані стресу м’язи спазмуються. Треба повернути їхній нормальний тонус — саме так ми виходимо зі стану стресу.
Якщо перебуваєте в закритому просторі й не можете потягнутися, потягніть пальці рук, ніг, шию. Це допоможе повернути активність префронтальної кори, щоб швидко думати й реагувати.
📢 Спеціально для дітей і батьків створено сервіс кризової психологічної допомоги "Ми поруч".
60 дитячих психологів, відібраних центром психосоціальної реабілітації НаУКМА, готові провести консультацію у зручний для вас час.
Вони допоможуть виговоритися, щоб легше переживати травму війни, невизначенність, розлуку з близькими та друзями.
Приймаємо на консультації дітей, підлітків, дорослих, а також батьків разом з дітьми.
Залишити заявку:
👉 в Telegram t.me/kidsMentalHelpBot (цілодобово)
👉 за гарячою лінією (з 8 до 22)
▪ +38 (096) 039-22-58
▪ +38 (099) 198-57-95
▪ +38 (063) 558-12-82
Більше інформації http://myporuch.org/
Коротка пам’ятка для вчителів, які працюють із дітьми під час війни
- Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.
- Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.
- Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом. Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.
- Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.
Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.
- Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.
- Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.
- Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.
Уявіть, що ви працюєте з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.
- Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.
Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.
9.Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”.
https://nus.org.ua/articles/korotka-pam-yatka-dlya-vchyteliv-yaki-pratsyuyut-iz-ditmy-pid-chas-vijny-9-pravyl/
Як зберегти здоровя в сьогоднішній час
Важливо не провалюватися в полярні крайнощі: «все погано» і «завтра все скінчиться». Намагайтеся балансувати посередині.
Мозку складно працювати в такому стані. Допоможіть йому пережити виснаження. А саме:
1. Спіть при будь-якій можливості. Навіть якщо для цього потрібно випити заспокійливе.
2. Пийте воду. Зневоднений організм не може боротися зі стресом. Вода потрібніше за їжу;
3. Робіть інформаційні паузи від читання новин.
4. Вимкніть режим жалості по всьому матеріальному. Ворог на це розраховує, тому знищує наші інфраструктури. Саме постійна жалість за втраченим ще більше підживлює тривогу і вирубає наш мозок. Ми все відбудуємо!
5. Включіться в план «що я зроблю після війни». Це допоможе вашому мозку працювати на ваш порятунок, а не на тихе самознищення;
6. Рятуйтеся гумором. Це надійний щит для мозку, щоб трохи знизити гормон стресу — кортизол. Дивіться меми в добірці dev.ua, тіктоки про вкрадені циганами танки, відео, мультики.
7. Обійматеся. Говоріть близьким, як любите їх. Такі слова допомагають утримувати сили. Не бійтеся розказати чого ви боїтеся, страх сьогодні - це нормально.
Ну і найголовніше — вірте в скору перемогу і уявляйте, яку красиву країну ми потім відбудуємо.Рукавичка: як ужитися з великою кількістю людей в одному домі?
У гурті ми почуваємося більш захищеними, незважаючи на всі складнощі, з якими природньо зіштовхуємося, коли на обмеженому просторі перебуває велика кількість людей. Саме тому родичі та знайомі з’їжджаються разом. Також разом вимушені перебувати і люди, які покинули свої домівки через загрозу життю.
Є п’ять важливих правил, які роблять життя комфортним у будинку-рукавичці.
1️⃣ Турбота. Намагайтеся полегшити життя інших людей. Турбота про інших, думки про інших — про дітей, літніх людей, слабших — забирають зайву тривогу, роздратування, роблять нас більш організованими та дієвими. Коли кожен намагається зробити щось для тих, хто поряд, — це унеможливлює конфлікти та непорозуміння.
2️⃣ Режим життя. Намагайтеся розробити режим, який би влаштовував кожного. Добре, коли всі живуть за спільним узгодженим розкладом в унісон одне з одним.
3️⃣ Особистий простір. Важливо, щоб кожен мешканець мав свій власний, хоч і невеликий, особистий простір: окрему кімнату, окреме ліжко, окремий куточок. Це місце, де за необхідності можна побути на умовній самоті, коли є відчуття «не чую, не бачу, не розмовляю». У цей момент людину треба залишити в спокої.
4️⃣ Робити те, що вмієш найкраще. Коли кожен пропонує співмешканцям свої послуги, вміння й здібності, робить те, в чому він найкращий. Хтось готує їсти, хтось робить необхідні закупівлі, хтось прибирає, хтось доглядає і розважає дітей.
5️⃣ Пробачаємо одне одному недоліки. Всі ми недосконалі, в кожного є недоліки. Пробачаємо їх, дивимося на них крізь пальці, не помічаємо, не критикуємо. Не чуємо і не бачимо слабкостей та негативних рис. Натомість помічаємо все хороше, що є в людей поряд, підкреслюємо це хороше і хвалимо одне одного.Як допомогти пережити травматичний досвід старшим дітям
🟥 Найчастіше після пережитого травматичного досвіду, підлітки відчувають сором і можуть мріяти про помсту.
🟥 Травмуюча подія для підлітків може призвести до радикальних змін їхнього світогляду. У деяких підлітків спостерігається саморуйнівна або небезпечна поведінка.
🟩 Дитину такого віку необхідно заохочувати до обговорення її тривог, вираження страху та суму. Разом шукати відповіді на важливі питання, дискутувати. Головне — залучити до діалогу.
🟩 Важливо пояснити, що усі їхні почуття є нормальними, в тому числі злість.
🟩 Допомагати фільтрувати
інформацію, так як вміння аналізувати ще не сформоване.
🟩 Допомагати звільнятися від сильних емоцій. Говоримо підліткам, що плакати —нормально, кричати —нормально, злитися — нормально.
🟩 Оскільки злість дає сильну напругу в тілі, користуватися будь-якою можливістю випустити її через фізичну діяльність або гру.
🟩 Набагато легше переживати те, що відбувається, коли ми можемо впливати на ситуацію,
відчуваємо причетність до спільної справи. Зараз підлітки активно допомагають онлайн. Наприклад, відслідковуючи фейки.
🟩 У тривозі завжди задіяне тіло. Обійми — стратегічно важливий ритуал.
Коментарі
Дописати коментар