ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ
- постійна образлива критика, маніпулювання, контроль над життям жертви;
- звинувачення, засудження, словесні образи;
- обзивання нецензурними словами, приниження;
- ігнорування як спосіб «покарання» (як серед дорослих, так і щодо дітей);
- покарання
та погрози покарання, погрози життю й здоров'ю, заборона висловлювати
свою думку, вільно пересуватися поза домом та спілкуватися з близькими;
- зняття людиною із себе відповідальності за негативний вплив на психологічний стан жертви;
- відмова спілкуватися, щоб змусити жертву почуватися винною, принизити її;
- ізолювання
жертви від спілкування з друзями чи родиною, контроль над спілкуванням
через прочитання особистої пошти і повідомлень у соцмережах;
- знецінення людини, цілковитий контроль над усіма сферами її життя.
Окремий конфлікт у сім'ї, випадкова образа чи навіть повторювані сварки — це не психологічне насильство. Насильство — свідома поведінка, використання власної переваги й контроль жертви. Це ускладнює для постраждалих ефективний захист почуттів та інтересів.
Психологічне насильство щодо дітей найчастіше виправдовують перевагою у досвіді, виховними потребами, нездатністю дітей самостійно подбати про себе. Часто батьки й опікуни «не розуміють», що їхні дії чи слова (або ж бездіяльність) є психологічним насильством. Відтак, кількість дітей-жертв психологічного насильства найбільша з-поміж усіх його видів — 45%.Прояви психологічного насильства щодо дітей: - образливі
слова й приниження дитини щодо її успішності в навчанні, позашкільної
діяльності, захоплень, інтересів чи повсякденної поведінки:
— «Ти тупий/тупа»;
— «Так і виростеш нездарою»;
— «Чого витріщився — вчи!»;
— «В одне вухо влетіло, через інше вилетіло»;
— «Ти, як баран, уперся рогами в стіну»; - втягнення дитини у конфлікт між дорослими, примус підтримати одного з дорослих:
— «Іди і розкажи йому/їй, може, він/вона тебе послухає»;
— «Іди і скажи йому/їй, що він/вона "поганий"/"погана"»;
— «Передай йому/їй, що я більше його/її не хочу бачити»;
— «Ти зі мною, бо він/вона вчинила погано, я б ніколи так не зробив/зробила»;
— «Іди до нього/неї, тебе ж там більше люблять»; - постійні домашні конфлікти чи насильство, яке бачить дитина;
- ігнорування дитини як спосіб покарання.
Економічне насильство
Основні ознаки економічного насильства:
- контроль над фінансами іншої людини;
- обмеження доступу іншої людини до користування спільною власністю, маніпуляція правом власності як перевагою одного члена сім'ї над іншим;
- погрози жертві втратити кошти, власність чи особисті речі у разі непослуху;
- обмеження права іншої людини навчатися чи працювати;
- примушування до заняття проституцією, жебрацтвом, крадіжками;
- відбирання у жертви коштів чи документів;
- примушування передати право власності на рухоме та нерухоме майно жертви;
- приниження жертви та психологічний тиск через перевагу у матеріальній власності;
- маніпулювання думками та бажаннями жертви способом відбирання у неї матеріальних ресурсів та їжі.
Економічне насильство часто важко припинити, оскільки жертва цілковито позбавлена ресурсів для самостійного життя і залежна від допомоги сторонніх.
Прояви економічного насильства щодо дітей:
- дитині доводиться знаходити гроші у сторонніх, самостійно заробляти замість навчатися у школі; чи красти, тому що не вистачає на необхідні речі чи їжу;
- батьки (опікуни) тиснуть на дитину — псують, викидають чи відбирають у дитини речі (іграшки, одяг тощо);
- дитину примушують працювати на когось або віддавати дорослим кишенькові чи подаровані гроші (особисті речі);
- над дитиною здійснюють контроль, обмежуючи її доступ до їжі;
- дорослі примушують дитину до жебрацтва, крадіжок чи проституції;
- як спосіб покарання — батьки змушують дитину працювати;
- батьки відмовляються надавати дитині кошти на освіту чи необхідні освітні матеріали;
- батьки змушують дитину діяти за їхнім бажанням, водночас погрожують втратою житла, їжі чи особистих речей.
Фізичне насильство
Фізичне насильство — навмисне завдавання фізичної шкоди іншій людині. Навіть одиничний випадок побоїв уже є насильством.
Ознаки фізичного насильства:
- побої, стусани, ляпаси, якщо їх завдають людині навмисно (незалежно від мети чи рівня алкогольного/наркотичного сп'яніння кривдника);
- знерухомлення людини, обмеження її мобільності (включно із стоянням у кутку чи зв'язуванням, прив'язуванням до предметів, замиканням у кімнаті);
- примус вживати шкідливі речовини (алкоголь, наркотики) через обман чи застосування сили;
- свідома відмова надавати хворому ліки чи медичну допомогу або ж використання неправильного дозування лікарських препаратів;
- використання предметів для завдавання шкоди жертві (кидання предметів, погрози застосувати зброю, порізи чи кульові поранення).
Бути жертвою насильства — несвідоме рішення, тоді як бути кривдником — це свідомий вибір завдавати шкоду життю та здоров'ю іншої людини.
Насильство завдає шкоди не лише фізичному, а й психічному здоров'ю постраждалих, і часто супроводжується сексуальним та економічним насильством.
Прояви насильства щодо дітей: - дитину ставили в куток або замикали у кімнаті, щоб покарати;
- батьки давали ляпаса чи запотиличника дитині або навіть били, коли дитина була неслухняна;
- дитину тягнули за волосся, кидали у неї предметами чи погрожували застосувати зброю;
- дитину примушували вживати наркотики, алкоголь чи тютюнові вироби.
Сексуальне насильство
Сексуальне насильство — це будь-які дії сексуального характеру без добровільної згоди. Йдеться не лише про статевий акт, а й про сексуальні домагання без проникнення в тіло.
Ознаки сексуального насильства: - роникнення в тіло іншої людини з використанням геніталій чи сторонніх предметів без її добровільної згоди;
- використання важелів економічного чи психологічного впливу, щоб примусити жертву до статевого акту;
- примусові пестощі без проникнення в тіло;
- примушування до перегляду порнографії, актів онанізму, демонстрація статевого акту.
Статевий акт, який вчиняє повнолітня особа із дитиною у віці до 16 років, незалежно від її згоди, є сексуальним насильством щодо дітей.
Прояви сексуального насильства щодо дітей:- дитину фотографували чи знімали оголеною на відео;
- дорослі
(старші 18 років) пропонували дитині показати її/його статеві органи,
торкнутись до їхніх оголених інтимних частин тіла або вступити з ними у
статеві стосунки;
- дитині пропонували винагороду за те, щоб
показати свої статеві органи, торкатись до оголених інтимних частин
тіла дорослих або вступати з ними у статеві стосунки;
- дитину змушували вступати у статеві стосунки з дорослими та тримати це у таємниці;
- дитина
отримувала непристойні пропозиції в інтернеті (на форумах, в чатах,
соціальних мережах, електронною поштою тощо), по телефону або у листах;
- дорослі (окрім медичних працівників та батьків у ранньому дитинстві) торкались статевих органів дитини всупереч її волі.
Типові ознаки:
———————————- психологічні: мовчазливість, скованість, односкладові відповіді на запитання;
- фізичні: заплакане обличчя, набряклі очі та обличчя загалом, незвичайні опіки, сліди укусів, забиті місця, синці, подряпини на видимих частинах тіла;
- економічні: наочні ознаки існування в злиднях (недоїдання, старий одяг тощо).
Непрямі ознаки:
———————————- уповільнене мовлення;
- неадекватні відповіді на запитання;
- ігнорування задоволення життєво важливих потреб;
- невідповідність отриманих ушкоджень тій історії, що розповідає людина;
- безсоння;
- втрата соціальних контактів з родичами, друзями;
- неможливість пояснити свій фізичний стан;
- страх перед родичами та друзями;
- аутоагресивна поведінка — роздряпування, різання, розчісування до крові власної шкіри;
- неможливість розпоряджатися сімейним бюджетом та власними коштами;
- примушування до роботи або навчання чи заборона працювати або вчитися;
- недостатнє лікування (наприклад, невиконання вказівок лікаря), самолікування тощо.
Правила спілкування з постраждалими- Не сумнівайтесь у їхніх словах.
- Не звинувачуйте їх у тому, що сталося.
- Не тисніть.
- Не змушуйте говорити.
- Не нав'язуйте своїх рішень.
- Не наполягайте на вчиненні певних дій.
- Не будьте самовпевненим(ною).
Якщо ви стали безпосереднім свідком насильства, негайно телефонуйте у поліцію за номером 102. Від цього залежить життя та здоров'я постраждалої особи.
Отримати консультацію щодо ситуації насильства, подальших
кроків, а також контакти пунктів отримання допомоги можна
за телефоном Національної «гарячої лінії» з попередження
домашнього насильства — 116 123.
http://aitdonntu.ucoz.ua/001_MedKab/internet_posibnik_za_red_vg_kremenja_ukr_pdf_06.05.pdf
Як запобігти емоційному вигоранню вчителя під час пандемії COVID-19
За часів пандемії COVID-19 суспільство стикається з багатьма
безпрецедентними ситуаціями. Виникають нові потреби, і на них потрібно
негайно реагувати. Зокрема, великі зміни в період карантину відбуваються
в системі освіти. Ефективність навчального процесу багато в чому
залежить від учителів. Украй важливо, щоб адміністрація шкіл опікувалася
вчителями – адже зрештою від цього мають велику користь і учні. Коли у вчителів немає необхідних ресурсів для роботи і особливо коли
обсяг роботи вчителів при цьому збільшується, вони відчувають постійний
стрес. У свою чергу, це призводить до емоційного виснаження. Учителі, схильні до вигорання, менш ефективні у своїй професійній
діяльності. Вони рідше спілкуються зі своїми учнями, у результаті чого в
учнів знижується успішність.
У травні канадські психологи провели дослідження
з метою дізнатися, як можна підтримати вчителів у період пандемії.
Серед учителів було проведено опитування: кожному з учасників поставили
92 питання, пов'язаних з емоційним вигоранням, особистою ефективністю,
стресом, ставленням до змін, що відбуваються тощо. Дослідження показало, що вчителі, які перебувають у стані стресу
тривалий час, вигорають. Однак, якщо збалансувати вимоги до роботи
вчителів і ресурси, вигорання не відбувається. У результаті дослідження психологи дійшли таких висновків.
Найбільший стрес викликає в учителя турбота про учнів
Психологи дійшли висновку, що вчителі піклуються про своїх учнів навіть поза навчальним процесом. У період пандемії вчителі переймаються здоров'ям своїх учнів і їхньої академічною успішністю. Коли вчителів, які взяли участь у дослідженні, запитали, що в роботі викликає у них найбільший стрес під час карантину, більшість із них назвала брак контакту зі своїми учнями. Учителі турбувалися, аби учні були здорові, нормально харчувалися та відчували себе в безпеці. Від того, що вчителі не мають можливості спостерігати за кожним своїм учнем, у них посилюється занепокоєння. Учителі турбуються через те, що не впевнені, що в їхніх учнів усе гаразд. Особливе занепокоєння викликають діти, від яких не було нічого чутно з того моменту, як школи були закриті на карантин. Деякі вчителі в таких випадках навіть ходили до своїх учнів додому, щоб переконатися, що з ними все гаразд. Один з опитаних учителів сказав: «Найбільше я турбуюся про те, як справляються з пандемією учні та їхні родини. Те, як вони вчаться під час карантину, турбує мене набагато менше».
Учителі бачать, що діти не мають рівного доступу до шкільної освіти
Упродовж опитування вчителі зазначали, що не всі діти можуть вільно
відвідувати школу й користуватися своїм правом на шкільну освіту. Деякі з
опитаних учителів говорили, що з-посеред їхніх учнів були й діти з
малозабезпечених сімей: «Ці учні іноді залишалися голодними весь день,
не кажучи вже про те, що вдома вони не мали доступу до інтернету. А без
цього неможливо вчитися дистанційно». Навіть дітям, у яких базові
потреби задоволені, батьки надають неоднакову підтримку.
Деякі діти мають особливі потреби, і тому їм потрібна додаткова
підтримка в процесі навчання. Однак не всі вони отримують цю підтримку
через те, що їхні батьки постійно перебувають на роботі, доглядають за
молодшими дітьми тощо. Багато з опитаних учителів уважають, що вони
повинні допомогти дітям з особливими потребами подолати цю нерівність.
Крім традиційних онлайнових консультацій, деякі вчителі індивідуально
допомагали таким учням.
У використанні інструментів для дистанційного навчання варто дотримуватися принципу: «краще менше, та краще»
У результаті дослідження психологи дійшли висновку: найкраще надавати
вчителям лише кілька знайомих їм інструментів дистанційного навчання, а
потім поступово ускладнювати завдання. Якщо вчителям відразу надавали
кілька освітніх сайтів, платформ для навчання тощо, вони сприймали їх не
як ресурси, а як додаткове навантаження. Це призводило до ще більшого
вигорання вчителів.
Може здатися нелогічним, що в період карантину краще використовувати
обмежену кількість освітніх ресурсів, але результати дослідження
свідчать саме про це. Учителі, яким спочатку дозволили знизити вимоги і
використовувати знайомі інструменти навчання, були менше схильні до
вигорання. Коли вчителі освоїлися в нових умовах, вони оволоділи новими
ресурсами й поступово впровадили їх у навчальний процес. Тому в період пандемії більш ефективним буде спочатку знизити вимоги
до вчителів і не вимагати від них використовувати велику кількість
онлайнових інструментів. Упроваджувати їх варто поступово.
Підтримка з боку адміністрації школи та батьків важлива для вчителів
Дослідження показало, що вчителі, яких підтримувала адміністрація школи і батьки, краще справлялися з новими умовами роботи. Опитування підтвердило це. Багато вчителів говорили, що на початку карантину вони відчували невпевненість й емоційне виснаження, що негативно впливало на їхню ефективність і впевненість у собі. Учителі, які в такий період відчували контроль і тиск з боку адміністрації школи та батьків, гірше звикали до нових умов навчального процесу. І навпаки, вчителі, які відчували підтримку і дослухалися до власних емоційних потреб, краще справлялися зі стресом та адаптувалися до нових умов.
Учителі хочуть зацікавити учнів дистанційним навчанням, і в цьому їм може допомогти професійна співпраця
Упродовж опитування багато вчителів говорили, що вони стурбовані тим, що їм стає важче зацікавлювати учнів під час карантину. Також багато хто з них говорив, що їм важче організовувати навчальний процес, не маючи можливості спостерігати за учнями й контролювати їх. Деякі вчителі відзначали, що співпраця з колегами допомагала їм зацікавлювати учнів. Учителі кількох предметів об'єднували свої зусилля, щоб використовувати у вивченні окремих тем знання з інших наук і розробляти міждисциплінарні завдання для учнів. Щоб у період дистанційного навчання діти здобували таку ж якісну освіту, як і в класі, адміністрація школи має підтримувати вчителів і допомагати їм уникнути емоційного вигорання. Від цього виграють усі учасники навчального процесу.
https://osvita.ua/school/77184/
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/metodichni%20recomendazii/2020/metodichni%20recomendazii-dustanciyna%20osvita-2020.pdf
Коментарі
Дописати коментар