Адаптація п'ятикласника

АДАПТАЦІЯ  п’ятикласників
        ( психологічні причини неуспішності; поради батькам, вчителям)

           Якщо говорити про психологічні причини неуспішності взагалі, то насамперед, основними чинниками порушення навчальної діяльності   є недоліки розвитку інтелектуальних здібностей учнів – вищих форм мислення, що не одержали розвитку в початкових класах, а також неповноцінність початкових шкільних навичок, основними з яких є навички читання.           
           Але навіть у тому випадку, коли  початкова школа цілком та успішно вирішує свої задачі, це не означає, що дитина зможе без проблем продовжувати вчитись у середній школі. Фактично так і стається, коли відмінники початкової школи поступово стають трієчниками не зважаючи на всі їхні старання. Цей результат, на жаль, закономірний через нестиковку програм початкової та середньої шкіл, через розходження цілей, які вони перед собою ставлять.            
         Основна задача початкової школи полягає в тому, щоб адаптувати дитину до нового способу життя, де в якості провідної виступає навчальна діяльність, і сформувати в неї початкові навички: читати, писати, рахувати.
         Рішення даної задачі не пред’являє яких–небудь особливих вимог до інтелектуального розвитку дітей. Вони здійснені за умови мінімального мовного та психомоторного розвитку й наявності простої асоціативної пам'яті. Якщо дитина старанна, а батьки допомагають і контролюють  процес навчання  то відмінна успішність їй гарантована. Особливості та недоліки розвитку мислення не відіграють особливої ролі при навчанні в початковій школі, тому що вони там не потрібні. Мислення може знаходитись у зародковому стані, на до понятійному рівні, коли дитина не розрізняє часткове й загальне, істотні й несуттєві ознаки, замість категоризації використовує емоційні, функціональні або ситуативні узагальнення, мовні або візуальні шаблони. Усі ці особливості мислення можуть не тільки зберігатись, а й закріплюватись, поки дитина перебуває в початковій школі, тому що вона спеціальних задач розвитку понятійного мислення не ставить.     
         Будь-яка наука має цілком визначену структуру, що вибудовується на понятійному принципі. В її основі лежать відправні поняття і аксіоми, з яких поступово виводяться більш часткові, спеціальні поняття, виростає сама піраміда науки. Щоби сприйняти будь-яку науку, її внутрішню логіку та взаємозв’язок окремих частин, необхідно володіти понятійним мисленням, що здатне адекватно відбивати закономірності, які використовуються в наукових узагальненнях. Операційна система інтелектуальної діяльності повинна знаходитись у взаємно однозначній відповідності з операційною системою, що використовується при викладанні наукових знань. Якщо ця умова дотримується, тобто підліток має понятійне мислення, то він легко розумієте, те що йому пояснюють на уроках, і те, що він сам читає в підручниках та інших наукових посібниках чи у книгах. 
         Якщо понятійне мислення не сформоване, дитина може образно уявляти наукові факти та положення, але в основному їй доводиться заучувати викладену на уроках і у книгах  інформацію. Якщо це не відразу стає очевидним стосовно таких наук, як історія, біологія чи географія, то стосовно математики та фізики сумнівів ні в кого не виникає. Гуманітарні науки діти можуть ще якийсь час зубрити й одержувати „п’ятірки” за перекази, хоча на запитання, поставлені наприкінці параграфа, далеко не всі можуть дати зрозумілу відповідь. Математика й фізика досить швидко переходять у розряд ненависних предметів, тому що запам’ятовуванню вони не піддаються, а виучені формули анітрошки не допомагають вирішенню задач. Навчання стає неповноцінним, а з ряду предметів – і неможливим.
            Дитина не народжується з розвиненим понятійним мисленням, воно не дозріває саме по собі в міру її дорослішання. Як показав Л. Виготський, понятійне мислення формується у процесі навчання, коли дитині доводиться опановувати наукові поняття, коли її навчають цьому в початковій школі.

 

   Поряд із цим, труднощі, які молодші школярі відчувають під час засвоєння навчального матеріалу з мови, читання, математики, та їх психологічні причини можна розділити на три групи.
                 Перша група труднощів пов’язана з недоліками формування складних за структурою та багаторівневих за організацією рухових навичок письма й читання. Якість письма значною мірою обумовлюється рівнем розвитку психомоторної сфери учня.

Конкретними недоліками розвитку психомоторної сфери є :

    не сформованість зорово-рухової координації;

    недостатній рівень  диференційованості м’язових зусиль руки;

    недоліки в розвитку мікромоторики.

            Друга група труднощів обумовлена особливостями формування когнітивного компонента навичок письма, читання й обчислювальних умінь. Конкретними психологічними причинами, що лежать в основі цієї групи труднощів, можна назвати такі:

                  не сформованість просторових уявлень;

    недоліки в розвитку процесів звуко - літературного аналізу й синтезу та фонетико – фонематичного сприйняття;

    недоліки в розвитку пізнавальних процесів.

          Визначені труднощі при засвоєнні навчального матеріалу створюють вікові особливості розумової діяльності молодших школярів:

                   конкретність мислення ( вона ускладнює розуміння школярем переносного значення слів і словосполучень, прислів’їв, алегорій; математичного змісту задачі у зв’язку із зосередженістю на її сюжетній стороні).

    синкретичність мислення  ( відсутність необхідного й достатнього аналізу всіх даних, що призведе до неправильних умовиводів і помилкових рішень задач);

    недостатність узагальнення мислення ( обумовлює) ускладненість при утворенні понять, що ґрунтуються на виділенні істотних ознак у навчальному матеріалі);

    одно лінійність мислення (тобто при скутість до якої-небудь однієї сторони розглянутого предмета чи ситуації, невміння бачити й утримувати у свідомості одночасно різні сторони, різні ознаки того самого предмета, невміння оперувати одночасно всіма потрібними для рішення задачі даними) обумовлює рішення задачі тільки одним способом; інертність розумової діяльності ( призводить до утворення шаблонів мислення, до стереотипності дій, незважаючи на зміну умов; може ускладнювати перехід від прямого способу дії до зворотнього; виявлятись у труднощах при переведенні з однієї форми в іншу, наприклад, з буквеної  форми в цифрову ).

          Третя група труднощів пов’язана з недоліками у формуванні регуляторного компонента навичок письма, читання й обчислювальних умінь. Конкретна психологічна причина, що лежить в основі цієї групи труднощів, складається в не сформованості процесів самоконтролю й саморегуляції. Наслідками недостатності процесів самоконтролю й саморегуляції можуть бути:

    невміння виявляти свої помилки;

    зростання кількості помилок до кінця роботи;

    виконання вимог учителя не в повному обсязі;

    труднощі з формуванням рухової навички письма;

    повільний темп письма.

             Особливо слід зазначити труднощі в навчанні, викликані особливостями темпераменту учнів, що відбиває своєрідність природної організації їх нервової системи. У першу чергу це стосується повільних дітей – дітей із флегматичним темпераментом. У навчальній роботі в них можуть виникнути певні труднощі, обумовлені їхніми індивідуально-типологічними особливостями:

    пропуск букв, складів, недописування слів і речень ( унаслідок того, що учень-флегматик квапиться, щоб не відстати від класу);

    повільний темп письма, читання, рахування;

    невиконання письмових завдань у повному обсязі при обмеженні часу, відведеного на роботу.

До психологічних причин неуспішності варто віднести ж таке:

    недоліки пізнавальної діяльності;

    не сформованість прийомів навчальної діяльності;

    недоліки в розвитку мотиваційної сфери дитини;

    неадекватне використання дитиною своїх індивідуальних типологічних особливостей;

    невміння вчитись, переборювати труднощі;

    труднощі засвоєння нового навчального матеріалу.

         Робота з учнями, які не встигають у навчанні  повинна будуватися за принципом заповнення прогалин у розвитку та вихованні. Їх необхідно навчити слухати, бачити, сприймати, переказувати текст і відповідати на запитання, виділяти у прочитаному головне. Особливу увагу варто приділяти розвитку мови, тому що розумовий розвиток визначається мовним розвитком, що залежить від того, чи багато дитина читає, чи вчиться вона переказувати прочитане, чи відповідає на запитання осмислено.

     Варто сказати, що в початковій школі закладаються основи подальшого благополуччя школяра, а саме: його вміння вчитись, стосунки з однолітками. Тому ставлення до дітей, особливо з „ групи ризику”, повинно бути доброзичливим, дружнім, неприпустимі менторська позиція й осуд за неуспіх. Необхідно, щоб успіх переживався учнями як радість, цьому повинна сприяти позитивна емоційна оцінка з боку вчителя. Велика увага повинна приділятись розвитку в дітей здатності до самооцінки своєї роботи. Самооцінка дозволяє спокійніше ставитись до результатів своєї діяльності й оцінки з боку дорослого.

                                                                    ПОРАДИ БАТЬКАМ

    Дізнайтеся якомога більше про труднощі у навчанні. Чим більше ви знаєте, тим краще зможете допомогти собі та вашій дитині. Дізнайтеся про організації, які надають допомогу.

    Хваліть вашу дитину, коли вона щось виконує добре. Діти з труднощами в навчанні часто дуже добре виконують щось інше, крім навчальних завдань. Поспостерігайте, що ваша дитина робить із задоволенням, наприклад, танцює, грає у футбол або працює з комп’ютером . Надайте вашій дитині більше можливостей розвивати свої сильні сторони і таланти.

     Дізнайтеся, як ваша дитина краще засвоює матеріал. Чи вона краще виконує практичні завдання, спостерігає або слухає? Допоможіть дитині навчатися, використовуючи свої сильні сторони.

    Дозвольте вашій дитині виконувати певну роботу по господарству. Це може додати їй впевненості у собі та дасть змогу відпрацювати певні навички. Інструкції мають бути дуже простими, розподіліть завдання на маленькі кроки, похваліть зусилля вашої дитини.

    Зробіть виконання  домашнього завдання пріоритетом. Дізнайтеся більше про те, як допомогти вашій дитині виконувати домашні завдання.

    Зверніть увагу на стан розумового розвитку вашої дитини. Будьте відвертими з консультантами, які можуть допомогти вашій дитині подолати розчарування, почуватися краще та дізнатися більше про соціальні навички.

    Розмовляйте з іншими батьками, діти яких відчувають труднощі в навчанні. Батьки можуть надати вам практичні поради та емоційну підтримку.

    Познайомтеся персоналом школи та допоможіть у розробці навчального плану, щоб найповніше задовольнити потреби вашої дитини. Заплануйте пристосування, потрібні для вашої дитини та пам’ятайте про допоміжні технології.

    Налагодьте добрі стосунки з вчителями вашої дитини. Постійно спілкуйтеся, обмінюйтеся інформацією про успіхи вашої дитини вдома та у школі.

http://pl-school.at.ua/index/adaptacija_p_39_jatiklasnikiv/0-21